Вимушені переселенці: як не зламатися перед обставинами
?Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.
?Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.
Такому стану характерні:
•неадекватна самооцінка;
•втрата перспективи та проблеми із плануванням;
•відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму;
•стримувати емоції стає важче;
зміна соціальної активності;
•поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.
❗️Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.
☝️Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.
Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:
?прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться;
?ваші емоції це добре, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
?якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
?знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
?намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
?приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
?якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
?не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
?відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).
За матеріалами інтернет-ресурсів
”Психологічна підтримка”